До професійного свята - 14 Жовтня 2016 - Вісті Балаклійщини - Вісті БАЛАКЛІЙЩИНИ
Субота, 03.12.2016, 08:42

Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Посилання
Балаклійська райдержадміністрація Балаклійська районна рада
Вечірній Харків
Головна » 2016 » Жовтень » 14 » До професійного свята
05:30
До професійного свята

  У день Покрови Пресвятої Богородиці, згідно з відповідним Указом Президента, в нашій державі другий рік поспіль відзначається День захисника України. Наближення святкової дати стало приводом до спілкування з військовим комісаром Балаклійського районного військового комісаріату підполковником Олегом Логвіненком.По-різному люди приходять до професії військового: хтось визначається з доленосним для себе вибором відразу після школи й успішно долає екзаменаційний бар’єр, а хтось, як Олег Петрович, під час строкової служби. Півроку, як усі новобранці, він проходив курс молодого бійця в навчальному підрозділі при своїй військовій частині, а коли напружено-відповідальний період минув, рядовий з радістю приміряв на себе форму курсанта Харківського танкового училища.

  Чотири роки навчання минули швидко і лейтенант Логвіненко був направлений до Південної групи військ, яка дислокувалася в Угорщині. Служба складалася якнайкраще до того історичного періоду, який увійшов в історію як розпад Союзу. Вивід контингенту наших військ, у тому числі, з Угорщини став логічним тому продовженням. Служба за кордоном змінилася службою на Луганщині, в селищі Трьохізбенка, де Олег Петрович уже був начальником штабу танкового батальйону. До речі, як військового доля двічі закидала його в цей край, востаннє  в минулому році. Тож Олегові Петровичу довелося «понюхати» справжнього пороху. Щоправда, розмови на цю тему він категорично уникає, зазначаючи, що просто виконував свою роботу. Накази ж, як відомо, не обговорюються. Єдине, на що погодився, поділитися фотознімком, на якому він у центрі разом зі своїми бойовими товаришами. «Зв’язок з хлопцями підтримуєте? –Аякже! Справжнє військове братерство водою не розіллєш!»

  За плечима Олега Петровича –Академія Збройних сил України, служба в Харківському інституті танкових військ на посаді заступника начальника штабу. Перед нинішнім своїм призначенням виконував обов’язки заступника командира однієї з військових частин, яка дислокується на Полтавщині.

  – Олеже Петровичу, Вам довелося служити на зламі двох епох. Що для себе як військовий Ви взяли на озброєння з попередньої?

  – Досвід. Для тих, хто уважно стежить за подіями на сході, вже давно стало зрозуміло, що сучасна армія тримається на вишколі й бойовій виучці п’ятдесятилітніх і старших. Недаремно, вік служивих подовжено до шістдесяти років. Звичайно, я не хочу применшувати ролі молоді, особливо нинішніх окопників, які сьогодні тримають оборону на небезпечних рубежах. Історія повторюється, в сорокових основний тягар війни теж виніс на своїх плечах рядовий піхотний Ваня. І як би не удосконалювалась техніка, людський фактор залишається вирішальним.

  – Чи призвичаїлись Ви до нового місця роботи? Власне, чим наповнений Ваш робочий день?

  – Перед нами стоїть кілька основних завдань: комплектування бойових частин військовослужбовцями військової служби за контрактом; робота з призовом; поновлення обліку військовозобов’язаних; агітаційна робота.

  – Можна детальніше про останній пункт.

  – Ідеться про агітацію молоді, яка має бажання, на навчання до вищих військових навчальних закладів. Переваги очевидні: можливість безкоштовно отримати вищу освіту, гідна заробітна плата, престиж у сус-пільстві.

  – У Вас за плечима 32 роки військової служби. Ніколи не задумувались про зміну професії?

  –  Не скажу, що все було гладко. Непросто переживав кожне чергове скорочення військової одиниці й нове, у зв’язку з цим, призначення. Але навіть у 90-і, коли спостерігався найбільший відтік військових з професії, про щось інше не замислювався. Шлях від рядового до підполковника не був устелений шовковими килимами, але згадую його без докорів сумління. Моя професія – це моє життя, хоча є в ньому місце і для родини, і для друзів, і для книги. Можливо, вас подивує, але я дуже люблю читати. Пристрасть до книжного слова прокинулась ще в школі. Тож Драйзер, Золя, Мопассан, Загребельний, Шолохов, Тургенєв для мене не просто прізвища. Радий, коли знаходиться співбесідник, близький мені по духу, з яким я охоче ділюся прочитаним.

  – Виходить, наше суспільство рухається в потрібному напрямку, коли в ньому знаходяться військові, які дбають не тільки про бойовий вишкіл, а й про внут-рішнє духовне збагачення. Відразу на користь такого позитиву зі свідомості випірнають словосполучення «воєнна еліта», «воєнна інтелігенція».

  – Це вже слід розцінювати як поздоровлення зі святом (усміхається)!

  – Тож зі святом! Щастя, здоров’я, мирного неба Вам і Вашим підлеглим.    

  Тетяна Чмут, «Вісті Балаклійщини»

Переглядів: 46 | Додав: VistiBal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Жовтень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Copyright MyCorp © 2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz