Презентація - 30 Вересня 2016 - Вісті Балаклійщини - Вісті БАЛАКЛІЙЩИНИ
Субота, 03.12.2016, 08:45

Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Посилання
Балаклійська райдержадміністрація Балаклійська районна рада
Вечірній Харків
Головна » 2016 » Вересень » 30 » Презентація
19:14
Презентація

  Минулого вівторка в актовій залі Балаклійської центральної публічної бібліотеки відбулася презентація книги історика-краєзнавця Ігоря Пурді «Втрачені храми Балаклійщини». Книга вийшла друком напередодні 25-ї річниці державної незалежності. Уривок з неї наше районне видання публікувало майже відразу по її виходу, принагідно вітаючи автора.

У книзі зібрана воєдино та систематизована вся доступна на сьогодні інформація про храми населених пунктів Балаклійського району, що існували в другій половині 17-го — початку 20-го століть. Автор досліджує минуле церковної старовини на підставі архівних матеріалів і друкованих джерел, розглядає долю церков, визначає причини і час їх руйнації, вперше висвітлює тему репресій священнослужителів у 20-30-і роки 20-го століття на Балаклійщині. В книзі представлено понад сто унікальних ілюстрацій, які раніше не друкувалися.

  У вступному слові автор подякував за допомогу у виданні книги, а також за придбання і передачу її примірників місцевим публічним бібліотекам голові Балаклійської районної державної адміністрації Степану Масельському та депутату Харківської обласної ради Анатолію Русецькому.

  Це не перша в моєму житті презентація книги, але чи не вперше до всього, що говорив автор, ілюструючи слайдами, я відчувала такий живий інтерес. Цікаво було довідатись, що до тридцятих років минулого століття на території, яку сьогодні називаємо Балаклійщиною, діяли тридцять три культових споруди і в первозданному своєму вигляді не збереглася жодна з них. Претендувати на максимальний відсоток збереженості, якщо можна так висловитись, може хіба що Митрофанівська церква, яка знаходиться на території Балаклійського ремонтного заводу, а тому є недоступною для огляду як архівна споруда  кожному, хто не працює на цьому підприємстві. Як удалося встановити дослідникові, спершу церква задовільняла духовні запити 5-го кавалерійського полку, з установленням радянської влади використовувалась як електрична підстанція, пізніше – для інших господарських потреб. Цікаво, що всього на відстані ста п’ятдесяти кроків від Митрофаніської знаходилась Покровська церква. На її місці свого часу був збудований і діє до сьогодні Балаклійський хлібозавод. Але найбільше міфів пов’язано з Успенською церквою. Роками живуть і поширюються чутки, що, начебто, Балаклійський районний Будинок культури збудований на її місці. Правда полягає в тому, що при будівництві районного храму культури частково була використана цегла зі зруйнованої Успенської церкви. Сама ж церква стояла посередині нинішньої площі Ростовцева, що доводить і давнішня карта, продемонстрована автором книги. Ігорю Миколайовичу вдалося дослідити це достеменно, не тільки «перелопативши» купу ветхих архівних томів, а й заручившись точними даними співробітників одного з харківських науково-дослідних інститутів, які займаються знаходженням і відродженням культових споруд.

Багатим, здебільшого, було і внутрішнє начиння церков. Цікаво, що до наших днів збереглися деякі предмети культу (наприклад, срібний оклад церковних книг, Скіфська ікона) і перебувають у приватних колекціях. За словами автора, встановити щасливих власників цих дорогоцінностей неможливо, оскільки колекціонери – люди закриті й ревниво оберігають свої святості.

Шкода, що серед живих майже не залишилось свідків, які могли б пригадати, якою навдивовижу архітектурно-довершеною була церква в Гусарівці, фото якої побачили учасники презентації, яким був божий храм в Андріївці до 1942-го року, коли фашистський снаряд влучив у самісіньку її серцевину, охопивши полум’ям усю споруду, якою була церква в Борщівці до того трагічного моменту, коли радянськими воєначальниками було прийняте рішення підірвати її.  Вони вважали, що церква як найвища сільська споруда послугує ворогові за навігаційну точку.

Коли автор попросив ставити запитання, в залі запанувало пожвавлення і хтось із присутніх, наче між іншим, сказав: «Добре, що хоч з освяченої цегли Будинок культури збудований…». А мені подумалось: на площі Ростовцева, в стінах РБК завжди почуваєшся умиротворено. Можливо, так на людину сходить Божа благодать. Місце для цього більш ніж підходяще. Спасибі Ігорю Миколайовичу, що розкрив цю таємницю.

Тетяна Чмут, Світлана Севальна (фото), «Вісті Балаклійщини»

Переглядів: 45 | Додав: VistiBal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Вересень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Copyright MyCorp © 2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz